Ліна Костенко — одна з тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань. Її шістнадцятирічне мовчання не виглядало як компроміс чи слабкість перед владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: її принциповість і прямота настільки лякали й дратували представників влади, що вони з величезним задоволенням у будь-який спосіб примусили б її мовчати. Але Ліна Костенко користувалась такою великою популярністю і любов'ю читачів, що чиновники просто не наважувались її чіпати.

   Ось, що про неї говорять сучасники: «Її не можна не любити... Хоча, помиляюсь, можна... Можна не любити і не розуміти, якщо в тебе не серце, а камінь, якщо в тебе не душа, а слід подиху нечистого... Хто не знає - нехай пізнає, нехай зануриться в глибини Її Світової душі, і тоді спробує звідти вибратись і забути назавжди. Нехай порине в Її думки і подивиться на світ зверху.Нехай довіриться Її жіночості і спробує торкнутися до всього навколо Її пальцями. Нехай просто подивиться довкола Її поглядом, почує все Її слухом, і сприйме все - і біле, і чорне - Її величною душею. Людина з великої літери - Ліна Костенко».

   Її поезіями захоплювалося не одне покоління, вони були актуальними і залишатимуться такими надалі. Пропоную послухати декламування поезій Ліни Костенко і переконатися у величності її слова.