Сувій як форма книги виник у Єгипті у IV тисячолітті до н.е. В античні та пізньоантичні часи сувій був основною формою рукописної книги. Така книга зазвичай складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу.Пергаментні аркуші зазвичай зшивалися у сувій. У IV—V столітті сувій поступово був витіснений такою формою книжки, як кодекс, тобто зшиток пергаментних чи папірусних аркушів. Коли в VII столітті Єгипет був завойований арабами, папірус став дедалі рідкіснішим матеріалом для письма. Проте папірусні сувої зустрічаються аж до XI століття. У Середньовіччі сувій як форма рукопису використовувався з літургійною метою та для запису драматичних текстів, а також часом для грамот та інших документів. Навіть у новий час сувої використовувалися для виготовлення грамот. У деяких архівах численні давні грамоти до сьогодні зберігаються згорнутими в трубку, проте вони, як правило, не складаються з багатьох аркушів. Сувої писалися чорнилом різної рецептури. Огріхи можна було стерти губкою й переписати текст начисто. У Південно-Східній Азії (Китай, Корея, Японія) також використовували сувій як формат книги чи живопису. Текст і малюнки наносили тушшю, винайдення якої датують 2697 роком до н. е. У Китаї сувої-книги були поширені аж до XI століття, пізніше їх замінили зшитки з аркушів. Традиційний живопис та каліграфія з давніх часів і до сьогодні виконуються на продовгуватих відносно коротких аркушах, які виставляють у підвішеному вигляді (висячі сувої), для малювання й каліграфії використовували й горизонтальні сувої. Сьогодні книги у вигляді сувоїв виготовляють рідко, як правило, це роблять з декоративною чи загалом мистецькою метою. Один з небагатьох випадків використання сувою в сучасній літературі — оригінальне видання роману Джека Керуака «У дорозі». У комп'ютерних технологіях ідею подання інформації «в сувої» використано для представлення матеріалів (текстів, зображень), що за розмірами є більшими, ніж екран монітора — так званий Скролінг. Сам термін походить від англійського «scroll» тобто «сувій». «Принцип сувою» використовувався також для таких носіїв інформації, як аудіо- та відеокасети або мікрофільми. Для читання сувою необхідно було мати вільними обидві руки. Правою рукою розмотувався текст, який треба було прочитати, тоді як лівою рукою змотувався вже прочитаний текст. Після прочитання сувій слід було перемотати назад. Саме від цієї техніки читання походить латинська назва сувою volumen. Для легшого розмотування використовувалися спеціальна палиця, яка вставлялася в сувій або приклеювалась до останнього аркуша.
Категорія: Історія книги |
Переглядів: 572 |
Додав: Annyshka
| Теги:
| Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
