З тих пір як люди навчились писати, з'явилась потреба в запам'ятовуванні, відмітці того місця, на якому закінчилось читання. В Давньому Єгипті попередниками закладки були шматочки папірусу, які приклеювали до сувою. А на глиняних табличках в Стародавній Месопотамії або робили сколи, або відзначали потрібне місце фарбою.
Стародавні греки, швидше за все, насаджували на край сувою тріску.
У Середньовіччя в якості закладки використовувалися шматочки пергаменту, паперу, тканини, засушені квіти. Більш винахідливі читачі Середньовіччя виготовляли саморобні закладки з гральних карт і залишків старих рукописів, як правило, у вигляді сердечок. Всередині такого сердечка робився проріз у вигляді язичка, за допомогою якогозакладка і кріпилася на потрібному рядку потрібного аркуша.
У Середньовіччі і з'явилася закладка в нинішньому розумінні цього слова. Найдавніші з них датуються XIII ст. Зберігаються вони в Британському музеї. Аж до кінця XVII століття користувалися шкіряними закладками, що складались з декількох шнурів. Шнури з'єднувалися вузлом, паличкою або прикрасою, завдяки яким закладка і утримувалася на книзі. Тоді ж користувалися закладками з обертовими дисками. Конструкція їх була така, що можна було відзначити не тільки сторінку, але і потрібний рядок і стовпець (текст розташовувався в чотири колонки). Це найрідкісніший вид закладок. До наших днів збереглося лише 30 таких. Жодної з них немає в приватних колекціях.
Говорячи про той час, варто згадати ще й так звані закладки-регістри і ляссе - тонку стрічку, яка прикріплюється до корінця книги. Майже всі види згаданих закладок можна побачити на картинах старих майстрів. Досить згадати «Бібліотекаря» Джузеппе Арчімбольдо, «Чотирьох євангелістів» Якоба Йорданса, «Апостолів Петра і Павла» Ель Греко і багато інших картин.
У XVIII - XIX століттях в якості закладок використовувалися в основному невеликі графічні картинки. Вони отримали назву «non»-закладок. Дуже популярними стали закладки з середини XIX століття. В Англії традиційним домашнім рукоділлям у вікторіанську епоху було вишивання книжкових закладок. На них вишивалися не тільки малюнки, а й імена, побажання, вірші. У 1862 році в тій же Англії, на фабриці Томаса Стівенса в місті Ковентрі, вперше стали виготовляти промисловим способом шовкові жакардові закладки.
Але справжній закладковий бум припадає на кінець XIX - початок XX століття з появою реклами. Реклама розташовувалася на зворотному боці паперової закладки, а на лицьовій - костюми народів світу, ілюстрації до відомих книг, портрети великих діячів і т.д. Рекламні закладки випускалися серіями. Безкоштовно їх стали випускати і книжкові видавництва та магазини. Подарункові сувенірні закладки виготовлялися не тільки з паперу, але і з перламутру, бронзи, міді і навіть із золота.
У XX столітті з'явилися нові види закладок: закладки-«хуки» (від англійського «hook» - гак), закладки-скріпки, магнітні закладки.
Дореволюційні російські і довоєнні закладки СРСР зберігаються в Російській державній бібліотеці ім. М.Є. Салтикова-Щедріна, Новгородському музеї-заповіднику (закладки XVII-XIX століть), в Оружейній палаті Московського Кремля. Колекціонери закладок, що живуть на просторах колишнього СРСР, зовсім небагато. Багато їх у Великобританії; настільки багато, що там існує спільнота збирачів закладок TBS (The Bookmark Society).
У Голландії живе Ф. Дівендал, колекція якого налічує більше 71 тисячі закладок. Ця колекція внесена до Книги рекордів Гіннеса.
Є колекціонери і в інших європейських країнах, а також у Сполучених Штатах Америки.
Бібліотека німецького міста Дуйсбурга, колекції якого налічується більше десяти тисяч закладок з 30 країн світу, проводить, починаючи з 1991 року, щорічні виставки. На ці виставки запрошуються колекціонери закладок зі всього світу.
У кожній колекції є своя історія, є якийсь поштовх, з якого, власне, все починається. Ось одна з таких історій. Багато років тому маленька дівчинка прийшла в бібліотеку. На бібліотечної стійці, крім звичних книг, лежали чомусь дві закладки. Ці закладки вразили дівчинку. Такої краси і своєрідності вона ще не бачила. Бібліотекар, давно знавши маленьку відвідувачку, подарувала їх їй. І запропонувала: «А ти збирай закладки». Так було покладено початок колекції. Минуло багато років. Дівчинка виросла. Виросла і її колекція. Це Олена Віталіївна Булкіна, колекціонер закладок з 40-літнім стажем.
Кажуть, що електронні книги скоро повністю витіснять звичайні, паперові. Але будемо сподіватися, що, незважаючи на всі досягнення науки і техніки, звична книга залишиться. Залишиться і закладка.
|
