Книга розповідає нам про недалеке майбутнє, у якому суспільство поділено на потрібних та непотрібних людей. Та особа, яка не завела сім'ю та дітей до 50-ти років, не робить на даний момент чогось корисного для людства, вважається непотрібною і переводиться до так званого Відділення резервного банку біологічного матеріалу,де за нею доглядають як у найелітнішому санаторії, проте час від часу "розбирають" на органи для "потрібних" людей. Головна героїня, письменниця Дорріт Вегер також потрапила до списку "непотрібних" і тепер вона повинна послугувати на благо суспільства. Тут вона зустрічає багато людей, які стають їй друзями,яких вона по одному починала втрачати, а також закохується у чоловіка і він відповідє їй взаємністю. Фінал книги несподіваний - головна героїня вагітніє, що робить її "потрібною", проте відпускати її ніхто не збирається. На мою думку книга варта уваги. Я прочитала її менш ніж за чотири дні. Експресивне написання книги викличе у вас різке наростання емоцій в душі і поступове згасання. І от коли емоції почнуть поступово гаснути, то наступні події в книзі не дадуть вам розслабитись. Тема, описана в книзі, психологічно важка, проте завдяки якісному написанню книга читається легко, починаєш співпереживати цим людям, і мимовільно уявляти,що буде,якщо в майбутньому наша влада все таки зробить подібну систему легального вбивства людини. Тож читайте, насолоджуйтесь, проте застерігаю, що після прочитання стає душевно важко, а можливо і моторошно від того, що з подібної ситуації є тільки один вихід, проте головна героїня його знайшла, через які б перешкоди їй не доводилось перейти.