Що ми знаємо про минулі покоління? Звичайно, здогадуємося про інший менталітет, віримо чи не віримо у існування динозаврів та прибульців, походження нашої планети, людства… Письменники були завжди – в кожному столітті, кожній країні, кожному суспільстві. Звичайно, не всі вони писали історію свого оточення, але всі без винятку, хотіли вони того чи ні, передавали дух епохи, проблеми свого часу, особливості побуту та світогляду.

Дещо про минуле ми дізналися з підручників історії та географії. Але, якщо заглибитись у це питання,  можна зрозуміти, що найбільш реалістичне уявлення про світ до своєї безпосередньої фізичної появи на нього ми черпаємо з художніх книжок. Саме вони на своїх сторінках мають відображення усіх епохальних перетворень, війн, революцій, змін – тобто, усього мінімалістичного, непомітного на перший погляд і, в той самий час, масштабного, трагічного чи, навпаки, щасливого.

Книга. Для когось друковані видання – це близькі друзі, з якими людина пліч о пліч мандрує впродовж життя, час від часу повертаючись до вже прожитих історій. Для іншого – це лише екземпляри з колекції, які зберігаються за склом і з них періодично збирають пил. 

Книга є путівником у світ фантазій та бажань, дзеркалом епохи. Під час читання книги людина, разом із автором, подорожує у  інший історичний проміжок часу, іншу країну, можливо, навіть, у інший світ. Жоден інший носій інформації не може подарувати таких емоцій "мандрівнику". Тільки у читанні неможливе стає можливим!