Зрозуміло, що науковців, які досліджують дане питання набагато більше і цей список можна значно продовжити, проте далеко не з усіма цими працями можна познайомитися, оскільки не всі вони є у вільному доступі. Навіть і з перерахованих видань нам вдалося познайомитись не з усіма. Тому детально проаналізувати ми зможемо тільки два з них – підручник Миколи Степановича Тимошика («Історія видавничої справи»), а також інтернет-ресурс «Ізборник», в якому наявні фрагменти усіх праць з історії української видавничої справи, які вище нами перераховані. На даній інтернет-платформі такі матеріали викладено систематично, вони є доступними для опрацювання та містять дійсно рідкісні матеріали, які в своїх наукових роботах представила велика кількість дослідників. Проте ключову проблему ми проаналізуємо саме у виданні Миколи Тимошика, яка дійсно є актуальною і важливою для історії як української, так і світової книги.

В підручнику «Історія видавничої справи» Миколи Тимошика системно викладено історичні матеріали розвитку української видавничої справи в контексті розвитку світового книговидання. Микола Степанович не тільки подає історичні факти зародження книжкової справи в світі й Україні, а й наводить власні аргументи і факти, які стосуються розвитку саме української книги. Окрім системності, масштабності та охоплення історичного матеріалу (факти, документи, листи тощо), науковець подає ще й новітні відкриття, зроблені у галузі видавничої справи. Він розповідає про знахідки сучасних археологів, які не зупиняються у дослідженні минулого видавничої справи. При чому, описує він як світові історичні знахідки (Фестський диск), так і українські книжкові шедеври давніх часів (Велесова книга).

 Особливо цікавим дослідженням Тимошика є опрацювання історично-фактологічної бази «Велесової книги» – видання, яке до праць того ж Миколи Степановича, Григорія Дмитровича Клочека (та багатьох інших відомих українських та російських науковців) вважалося міфічним та вигаданим українцями задля піару української видавничої справи та надання їй беззаперечної переваги (в історичному – за давністю, та культурному – за важливістю) над російським книговиданням. Проте, це не так. Велесова книга дійсно існувала і створена вона була на території України нашими пращурами у ІХ столітті.

Тож, підсумовуючи все сказане вище, зазначимо, що існування Велесової книги та її належність до української культури – беззаперечний факт, який доводить, що українська видавнича справа існувала задовго до російської. Це в свою чергу руйнує всі ідеали Росії стосовно позиції «старшого брату», надаючи перевагу у давності українській державі, українському народу і українському слову. Детальну оповідь про Велесову книгу ви можите прочитати у книзі М. Тимошика «Історія видавничої справи», а також у праці Г. Клочека Світ «Велесової книги» (http://www.svit.in.ua/kny/bookklo.htm).