Сергій Грабар – це людина в трьох особах. Меломани його знають як організатора Міжнародного джазового фестивалю «Єдність», любителі літератури – як письменника, будівельники – як директора Української будівельної асоціації. Сам він вважає головною справою життя – літературну діяльність. [продовження] Від автора. Народився я 12 квітня 1954 року в м. Києві. Дехто вважає, що це було досить давно і вже пора подумати про вічне. Можу відповісти в рамках біографії: «Про вічне треба думати завжди, а не тільки дуріти , баламутити та чекати, коли для тебе звільниться місце під сонцем. Для тих, хто тільки чекає, воно завжди буде кимось зайняте. Працюйте - і обрящєте». Ось такі моралізації з приводу дня народження. Школу, як і водиться, закінчив у Києві. Згодом вступив до Київського педагогічного інституту на українську філологію, про що ні на мить не жалкую. Жив і формувався в умовах цілковитої русифікації. Але абсолютно впевнений у вічності всього українського. Вибачте, за пафос! Все життя мріяв стати письменником. Втілюю свою мрію. Автор трьох поетичних збірок: «Натхнення» (1999), «Пелюстки надії» (2002), «Твоє ім’я» (2006). Пишу невеличкі новели притчового характеру. Вийшли збірки: «Від першої особи» (2000), «Стан душі» (2004), «Сецесії» (2007), «Притчі» (2008), «Вибір» (2009), «Кава Меланж» (2009). В 2010 році у видавництві «Грані- Т» вийшла книжка київських есеїв «Метаморфози». Новели та вірші перекладені на азербайджанську, турецьку, хорватську, македонську, німецьку, англійську, російську та мову фарсі. Лауреат премії ім. Івана Огієнка та премії ім. Юрія Долгорукого. Книжка «Стан душі» в азербайджанському перекладі («RuhunAynasi») визнана в 2006 році «Кращою книжкою тюркського світу». Друкуюся в періодиці. Живу і працюю в Києві. [продовження] Співпрацює з видавництвом «Грані-Т» яке випустило його книжку Сергій Грабар «Метаморфози»
