Головна » 2012»Грудень»28 » Зниження рівня престижу освіти - зниження рівня престижу книги
1:07 AM
Зниження рівня престижу освіти - зниження рівня престижу книги
Останнім часом мало уваги приділялось підрозділам, які відповідають за інформаційне забезпечення навчання у вищій школі.
Проблема відновлення колишнього високого престижу, а головне – якості та ефективності української освіти на сучасному етапі та їх подальшого вдосконалення нерозривно пов’язана з загальним станом книговидавничої справи в країні як дуже важливого, традиційного й перевіреного часом елементу інформаційного забезпечення навчального процесу в освітніх закладах усіх рівнів.
Книжкова сфера взагалі лише частково перетинається зі сферою освітньою з огляду на виконувані нею в суспільстві функції й загальнокультурні потреби читацької аудиторії. Якість і доступність книг як найбільш самоочевидних культурних текстів є не лише показником, але й одним із важливих чинників формування внутрішнього світу особистості – і окремо взятої, й колективної, що уособлює в собі «душу нації» або ж її базову етнокультурну ідентичність. Під таким кутом зору книговидавнича справа як сфера культурно-інформаційної та розважально-культурної індустрії осмислюється передовсім у контексті виживання, збереження й розвитку власне української (точніше, україномовної) книжки як сталого джерела української мови та культури й механізму ретрансляції глибинних національних архетипів культури або ж пошуків тих ідейно-поведінкових засад, що їх можна було б вважати культуротворчими архетипами. У такому разі чинники формування гуманітарного простору країни діють відцентрово (й, додамо, в пасивно-захисному режимі) по відношенню до магістральної стратегії глобалізації суспільно-економічного буття людства й відповідають другій половині сучасного політико-цивілізаційного принципу «єдності в розмаїтті».
Ситуація з друкарством як засобом інформаційного забезпечення освітнього процесу є – в суто національно-культурному та ідеологічному плані – «охолодженою», оскільки в даному випадку головна мета полягає не у відродженні, розвитку й збереженні власної мови-культури та її витоків, а в пошуку максимально інтернаціоналізованих, уніфікованих і стандартизованих засобів спілкування з «всесвітньою республікою вчених» майбутнього ресурсного наповнення цієї республіки, тобто високоосвічених і на належному, міжнародному, рівні підготовлених фахівців. Таким чином, вектор розвитку видавничо-друкарської справи в контексті модернізації освіти є доцентровим і має працювати на реалізацію принципу єдності, а міжнародне конкурентне середовище вимагає, щоб його дія носила агресивно-наступальний, оптимально ж – випереджальний характер.
